Про те, що після кохання не буває дружби
Незграбні спроби спробувати ще раз, ще сто перший раз, заспокоїти совість і маму, залишитися добрими друзями в пам’ять про минуле і «тому що інтелігентні» …
Не варто…
Не варто ні ваших випотрошених зусиль, ні загального нудотного схвалення. Не варто, бо не вийде. Справжня любов ніколи не зможе дружити. Розлучитися без соплів і докорів – варто спробувати. Але дружба …
Все ж дружбу залиште іншим. Тим, хто не змушував вас люто здирати з себе вени, в яких тече одне ім’я. Дружіть з милими колишніми з тих, хто не літав з вами до сонця рука в руці. Хто не ділив з вами повітря, віру і вічність. З ким не падали ви з висоти в бруд, збираючи по міліметру заново своє обличчя і своє ім’я, розуміючи, що ваші долоні вже розімкнулися.
Після кохання не буває дружби. Після кохання не буває щирості. Після кохання не буває ніжності. Після кохання не буває …
Нічого не буває після кохання. Ідіть, не озираючись. Назустріч новому повітрю і нової вічності.