Чи замічали ви, що люди частіше сміються, ніж плачуть? Коли людина сміється, вона може це робити зовсім відкрито, а коли людина плаче, вона закриває своє обличчя руками. Ніби плач робить її більш вразливою для зовнішнього світу.
Це найбільш блаженний стан, коли нашої душі доторкається Господь. Все наше життя проходить в гріхах, в погоні за чимось. І ось, коли нашої душі доторкається Господь, ми оживаємо. Коли наша душа оживає, вона починає плакати.
Тому, коли ви плечете в церкві, особливо при молитві, ви насправді оживаєте, радієте. Господь доторкнувся до вашого серця.
Дуже часто в церкві ллються сльози, зате з якою ж легкістю на серці ми виходимо з храму.